Щодо запобігання дискримінації, забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах
Згідно Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Дискримінація - ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об’єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема
порушення принципу рівності прав і можливостей,
пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров’я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації,
підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД,
сімейного та майнового стану, сімейних обов’язків,
місця проживання,
членства у професійній спілці чи іншому громадському об’єднанні, участі у страйку,
звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав.
Не вважаються дискримінацією у сфері праці встановлені Кодексом законів про працю України та іншими законами дії, а також обмеження прав працівників, що залежать від властивих певному виду робіт вимог (щодо віку, освіти, стану здоров’я, статі) чи обумовлені необхідністю посиленого соціального та правового захисту деяких категорій осіб.
Працівник може вимагати від роботодавця тимчасове, строком до двох місяців, переведення на дистанційну роботу, якщо на робочому місці стосовно нього були вчинені дії, що містять ознаки дискримінації. При цьому роботодавець може відмовити працівнику в такому переведенні, якщо виконання дистанційної роботи не можливе, зважаючи на трудову функцію працівника, а також якщо працівник не навів фактів, які підтверджують, що дискримінація, сексуальне домагання чи інші форми насильства мали місце.
Особи, які вважають, що вони зазнали дискримінації у сфері праці, мають право звернутися із скаргою до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
Управління інспекційної діяльності у Сумській області звертає увагу роботодавців на правові засади гендерної рівності.
Забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності, не допущення дискримінації за ознакою статі закріплено в Україні на законодавчому рівні.
Так, стаття 24 Конституції України гарантує рівність прав жінки і чоловіка, відповідно до статті 2-1 Кодексу Законів про працю України забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від статі. В статті 17 Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» передбачено, що жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці. Визначено обов’язок роботодавця:
-
створювати умови праці, які дозволяли б жінкам і чоловікам здійснювати трудову діяльність на рівній основі;
-
забезпечувати жінкам і чоловікам можливість суміщати трудову діяльність із сімейними обов'язками;
-
здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці;
-
вживати заходів щодо створення безпечних для життя і здоров'я умов праці;
-
вживати заходів щодо унеможливлення та захисту від випадків сексуальних домагань та інших проявів насильства за ознакою статі.
Одним з дієвих засобів для виконання роботодавцем вказаних зобов’язань є включення до колективних договорів та угод положень, що забезпечують рівні права та можливості жінок і чоловіків.
В Методичних рекомендаціях щодо внесення до колективних договорів та угод положень, спрямованих на забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків у трудових відносинах, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України від 2901.2020 № 56, пропонується визначення конкретних заходів з гендерного вирівнювання в межах підприємства, усунення нерівності в оплаті праці жінок і чоловіків шляхом професійної підготовки (перепідготовки) кадрів, застосування спеціальних тимчасових заходів, спрямованих на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків реалізовувати рівні права, вжиття позитивних дій, спрямованих на досягнення збалансованого співвідношення жінок і чоловіків серед різних категорій працівників.
Роботодавцям слід усвідомлювати, що запобігання та недопущення дискримінації за ознакою статі на робочих місцях дозволяє отримувати більші вигоди для підприємства у конкуренції за кваліфіковану робочу силу, ефективніше використовувати наявні робочі ресурси, що в свою чергу забезпечує зменшення затрат підприємств.
